Тривога одна з найнеприємніших станів, яка з одного боку рухає нами, а з іншого руйнує. Ситуативна тривога властива всім, вона рухає нами в моменти, коли необхідно включитися і впорається з певним завданням. Також існує базальна тривожність, яка зароджується ще в дитинстві і стає характерною рисою людини. Саме базальна тривога стає ґрунтом для неврозу. Базальна тривога або невроз характеру з’являється, якщо батьки пригнічували агресію. У нашій культурі прийнято вселяти провину за будь-який прояв агресії чи ворожості. Хоча це абсолютно необхідна нам емоція, яка в давнину дала людині можливість вижити в дикому середовищі. Саме агресія (у позитивному ключі) дає людині спонтанність, свободу дій, прагнення та відкритість до чогось нового. Чим більш безпорадним роблять дитину, тим меншою мірою вона може наважитися на опір. Дитина витісняє ворожість тому, що вона залежить від дорослого.
🔸Якщо лякати дитину мікробами, вуличним рухом, незнайомим дядьком, то навряд чи він наважиться на прояв ворожості просто тому, що він боїться вас.
🔸Якщо транслювати свою «ідеальність» або «жертовність», то ворожість витісняється зі страху розчарувати батьків, не отримати похвалу.
Така дитина до певного віку буде більш вразливою та уразливою, ніж інші діти і менш здатна до самозахисту. У дорослої людини це проявляється як завчена безпорадності перед ворожим світом. Це базальна тривожність, навчена безпорадність і є ґрунтом для неврозу.