Страх зробити помилку є у всіх, але кожен реагує на нього за своїм. Одні міркують: «Краще ніяк не ідеально», вічно відкладаючи життя потім. Другі ніколи не визнають свої помилки. Не виносячи своєї «поганості» в очах інших людей, звинувачують усіх навколо і обставини, що склалися, тому наступають на ті ж граблі знову і знову. Є й такі, які припустилися помилки жорстко критикують і знецінюють себе, знижуючи самооцінку і вбиваючи бажання робити що-небудь.

З дитинства закладена ілюзія «ідеальності» робить нас жорсткими критиками щодо себе та інших людей. Переживання за помилку не закладено у людині природою. Це звичка сформована у дитинстві. Випадково розбив тарілку – мама посварилася, неправильно відповів на уроці – вчитель присоромив. З дитинства нам транслюють, що помилятися не добре. Страх припуститися помилки стає звичкою.

Дозволити собі помилятися – означає дозволити собі жити. Еволюція створила все розумне життя землі за допомогою одного інструмента- помилки. Тільки сприймаючи свої помилки як досвід, людина може розвиватись. Даючи собі право на помилки, ми цим даємо собі право на самовираження, а значить на повноцінне життя.