Існує всього два види життя – це життя та виживання:

Виживання – це вічне напруження і страх не впоратися, досягнення з останніх сил. Прагнення на гіперкомпенсації досягти бажаного. Тут найчастіше задіяний лише розум. До певного віку це видається єдиним способом існування. Але такий спосіб життя завжди призводить до вигоряння. Згодом зовнішні прояви успішності перестають радувати, життя стає прісним. Коли емоційна напруга зростає, емоції беруть владу над людиною і рушійними силами стає пригніченість, гнів, ненависть, агресія. Настає порожнеча та психологічна криза.

Існує другий спосіб життя. Для того щоб прийти до нього необхідно зупинитися, сповільнитися і заспокоїтися.
Як би банально це не звучало, але, Рушійною силою тут є Любов. Це шлях через любов у першу чергу себе як божественному существу. Він через прийняття себе з усіма своїми болями, травмами та шрамами. Він через ухвалення своєї недосконалості. І всі вчинки та досягнення продиктовані не страхом, а бажанням та прагненням удосконалення свого внутрішнього Я як частини Всесвіту. Коли ми починаємо довіряти собі і вірити в допомогу Всесвіту, приходить спокій і розслаблення. Тільки в уявній тиші народжуються правильні ідеї та поведінка, що рушить до мрії і мети. РОЗУМ починає взаємодіяти з інтуїцією і ми рухаємося в правильному напрямку.
Це і є гармонією та щастям, кожен приходить до цього за своїм, шляхів багато, але вершина одна. Ми всі прагнемо бути щасливими.